Радикальна Любов
Куратор_ки програми: колектив «Фільми»; текст: ґео
Ілюстрація: Вішня Вішня
Усі фільми демонструються мовою оригіналу з розширеними українськими субтитрами (SDH). Для стрічки «Рішення» доступний звукоопис українською мовою.
До цієї програми увійшли фільми, які ми відібрали з понад 60 заявок із більш ніж 20 країн світу. До відбору ми уявляли фінальну добірку як можливість показати різноманітність феміністичного кіно, але обрані стрічки, на позір доволі відмінні, підказали свою спільну тему: радикальна любов.
Радикальна любов не має чіткого визначення, це не індивідуалізоване гетеронормативне почуття, що його продукує капіталізм. Це система поглядів, міркувань і практик, для яких любов — центральний принцип взаємодії між людьми, між спільнотами і планетою, на відміну від панівних ієрархій (таких як капіталізм, патріархат, колоніалізм тощо), які ґрунтуються на насиллі, контролі й експлуатації. Значний внесок у розвиток цих міркувань зробили чорні феміністки із США. В есеї «Любов як практика свободи» теоретикиня й чорна феміністка белл гукс підсумовує, що означає обрати любов як визначальну цінність: «Тієї миті, коли ми обираємо любити, ми починаємо рух проти домінування та пригнічення. Тієї миті, коли ми обираємо любити, ми починаємо рух до звільнення себе й інших. Цей учинок засвідчує любов як практику звільнення». Радикальна любов — це про зцілення від травм, завданих опресивними системами, через любов до себе, рефлексію над привілеями й подолання засвоєних токсичних стандартів поведінки. Радикальна любов — це про солідарність між упослідженими групами і про солідарність із тими привілейованими, хто прагне звільнитися від пут нормативності. Радикальна любов — це про турботу про себе, спільноту і планету.
Кожна стрічка програми «Радикальна Любов» оповідає про інший її аспект і використовує унікальну мову. Зара Зандіє у «Візіях Октавії» переносить нас на початки утопічного квір-часу, де кожн_а зможуть віднайти себе поза колоніальністю, капіталізмом і цисгетеронормативністю. У стрічці «Потайки гучно» Тереза Коппе, фільмуючи історію Еріки та Крістіни, показує як союзи та спільноти, побудовані довкола любові й турботи, здатні протистояти патріархату, авторитарній державі й капіталізму. Про потенціал щирості, емпатії й турботи як стратегій спротиву нормам консервативного суспільства говорять Пушпа Рават і Анупама Шрінівасан у фільмі «Рішення». Татіана Мазу Ґонсалес у «Червоній Шапочці» доводить, що стосунки між поколіннями не завжди бувають антагоністичними, а любов і турбота в них надихають до творення нових солідарностей. Експериментальна робота лусіне талалян та Шушан Аваґян «postDIY» показує, наскільки політично зарядженими можуть бути негетеросексуальна тілесність і близькість на пострадянському просторі.
Отже, ми пропонуємо вам разом із фільмами цієї програми розпочати рух до звільнення себе й наших спільнот через любов і турботу.
Програма «Радикальна Любов» стала результатом пошуків колективом «Фільми» стрічок, у яких політична позиція та мистецьке висловлювання були б добре збалансованими. Особливу увагу ми звертали на кіно чутливе до тих, хто є у фокусі об’єктиву, де режисер_ки осмислювали свої досвіди та/або обирали повільний процес створення фільму, який суперечить уявленнями про комерційну та символічну успішність в індустрії кіно. А концепт радикальної любові допоміг нам об’єднати такі різні фільми в одну програму без приписування режисер_кам та їхнім фільмам конкретної позиційності.