Створено з любов’ю: яким буває феміністичне кіно?

Програма «Радикальна Любов» стала результатом пошуків колективом «Фільми» стрічок, у яких політична позиція та мистецьке висловлювання були б добре збалансованими. Особливу увагу ми звертали на кіно чутливе до тих, хто є у фокусі об’єктиву, де режисер_ки осмислювали свої досвіди та/або обирали повільний процес створення фільму, який суперечить уявленнями про комерційну та символічну успішність в індустрії кіно. А концепт радикальної любові допоміг нам об’єднати такі різні фільми в одну програму без приписування режисер_кам та їхнім фільмам конкретної позиційності.

Разом із режисер_ками стрічок, що увійшли до програми, ми хочемо поговорити про роль політичної та/або феміністичної позиційності у кіно та мистецьких практиках.

Також до дискусії ми запрошуємо приєднатися авторок стрічки «Щасливі роки», оскільки вважаємо цей фільм яскравим прикладом українського феміністичного кіно про радикальну любов, яка існує поза будь-якими обмеженнями.

Модератор_ки дискусії: колектив «Фільми»

Учасни_ці

Пушпа Рават зацікавилась кіновиробництвом, коли відвідала воркшоп документальної режисерки Анупами Шрінівасан у 2007 році. Разом із іншими учасни_цями воркшопу вона створила короткометражний документальний фільм «Погляд» (Nazar) про школу для людей із порушеннями зору. У 2007 році Пушпа брала участь у створенні документальної стрічки «Чому» (Kyon) про гендерно зумовлене насильство. Фільм «Рішення» (Nirnay) став її режисерським дебютом. Відтоді вона здобула стипендію для молодих режисер_ок Інституту соціальних наук Тата, а також зняла свій другий фільм «Поворот» (Mod), який здобув «Срібну нагороду» Асоціації продюсер_ок документального кіно Індії.

Татіана Масу Ґонсалес народилася 1989 року в Буенос-Айресі. Живе серед котиків і рослинок у заміському будинку, що раніше належав бабусі. Художниця-документалістка й експериментаторка. Феміністка й ліва активістка. Колись хотіла стати біологинею чи географинею, а нині досліджує зв’язки між людьми й космосом, крихітне й величезне, особисте й політичне, наївне й похмуре. Знімає кіно, фотографує, малює, оформлює й шиє.

Світлана Шимко – незалежна режисерка з України, випускниця міжнародної магістерської програми з режисури документального кіно DocNomads. Її фільми брали участь і здобували нагороди низки міжнародних фестивалів.

Галина Ярманова – незалежна дослідниця, випускниця міжнародної магістерської програми з гендерних досліджень Центральноєвропейського університету (Будапешт, Угорщина). Викладає курси з гендеру, сексуальності та фемінізму на кафедрі соціології Києво-Могилянської Академії.

Тереза Коппе народилася в (Східному) Берліні 1985 року, живе та працює в Берліні як кінорежисерка й авторка документальних проєктів. 2020 року вона закінчила Бабельсберзький кіноуніверситет Конрада Вольфа з дипломом магістри мистецтв. «Потайки гучно» — її випускний проєкт, його прем’єра відбулася в рамках німецького конкурсу DOK Leipzig 2020 року. Фільм здобув приз глядацьких симпатій на Duisburger Filmwoche і був показаний на Kasseler Dokfest, Internationales Frauen* Film Fest Dortmund + Köln, Florence Queer Festival та інших фестивалях.