Міхаела Драґан — мультидисциплінарна художниця, яка вивчала театральне мистецтво. Живе в Румунії, в Бухаресті, та працює в кількох інших країнах. У 2014 році заснувала театр Giuvlipen, де виступає й пише п’єси разом з іншими ромськими акторками. Міхаела також є тренеркою Театру пригноблених і працює з ромськими жінками над конкретними проблемами, з якими вони стикаються в Румунії.

Вона була фіналісткою Міжнародної театральної премії Ґілдер/Койні (Нью-Йорк) 2017 року. У 2020 її знову номінували, і вона здобула Спеціальну нагороду Ліги. У 2018 році Драґан брала участь у резиденції Міжнародного арт-центру Para Site у Гонконгу. Її перформанс Roma Futurism показували в численних мистецьких інституціях, зокрема в Музеї сучасного мистецтва в Белґраді, на паралельній виставці Венеційської бієнале FutuRoma, на конференції «Критичні ромські студії» у Центральноєвропейському університеті в Будапешті, а також у Румунському культурному центрі в Лондоні. Того ж року Міжнародний фестиваль п’єси PEN World Voices 2018 у Нью-Йорку відзначив її як одну з десяти найшанованіших постатей у світовій драматургії.

У 2021 році вона представила свою першу відеоінсталяцію «Майбутнє — це безпечне місце, заховане в моїх косах», що складається з трьох коротких фільмів, які зображують футуристичні ритуали зцілення трансгенераційної травми ромів і запрошують уявити безпечне майбутнє для цієї спільноти.

Арханґела — перформерка, яка вивчає моду й дизайн у Бухарестському університеті мистецтв. Нещодавно приєдналася до команди Giuvlipen у межах проєкту «Дівочий спротив», зігравши в одному з епізодів. Вона займається мистецтвом і є мистецтвом; саме своє існування вона називає формою протесту проти расистського і трансфобного середовища, у якому ми живемо.