Транс*голоси, кіно й фемінізм

У розмові взяли участь режисер_ки та геро_їні фільмів включених до програми «Витоки й відлуння»: Август Йоенсало, Од Швальє-Бомель та Марсело Барбоса (режисер_ки), Індіанара Сікейра (протагоніст_ка).

Модерували дискусію: Сяйво та ґео, куратор_ки програми «Витоки й відлуння»

Кіно доволі довго було несприятливим середовищем для трансгендерних, небінарних і гендерно-неконформних людей. Потураючи моральним панікам ХХ століття, стрічки часто транслювали образливі й небезпечні для транс*персон стереотипи, а трансгендерні люди в кіноіндустрії зазнавали експлуатації й насилля. Сучасна, звісно, західноцентрична, кіноіндустрія занадто часто використовує репрезентації упосліджених спільнот як іміджевий хід і спосіб заробити соціальний капітал, лишаючи непоміченими живі досвіди пригнічених груп. У дискусії, присвяченій програмі «Витоки й відлуння» ми хочемо поговорити разом із режисер_ками і протагоніст_ками фільмів про спільне й відмінне між досвідами трансгендерних, небінарних і гендерно-неконформних людей у різних країнах і роль медіа й мистецьких репрезентацій у суспільних процесах, активізмі й житті цих спільнот.

Учасни_ці

Фото режисер_ки фільму "Космос — це чимало різних речей"
Август Йоенсало — кінорежисер_ка і сценарист_ка з Гельсінкі, які використовують кіно як засіб створення утопій для квір- і транс-людей. Вони намагаються знайти етичні способи репрезентації квірних тіл у візуальному мистецтві, особливо зосереджуючись на наративах трансгендерних людей. У своїх практиках вони пропонують альтернативні способи існування й буття в цьому світі — способи, що виходять за межі бінарності мови, тіл та ідентичностей.
Фото режисерки фільму "Індіанара"
Режисерка Од Шевальє-Бомель народилася в 1982 році у Франції. Закінчила Національну вищу школу красних мистецтв у Парижі. Уже 15 років живе і знімає стрічки у Бразилії. Її фільми «Ріо, нульовий рік»(Rio, Ano Zero, 2013) та «Секс, проповіді й політика» (Sexo, Pregações e Política, 2016) брали участь у багатьох міжнародних кінофестивалях. Вибрана фільмографія: Індіанара (Indianara, 2019), Секс, проповіді й політика (Sexo, Pregações e Política, 2016), Ріо, нульовий рік (Rio, Ano Zero, 2013).
Фото режисера фільму "Індіанара"
Режисер Марсело Барбоза народився в 1970 році в Гуаратігеті. Вивчав соціальні комунікації в Університеті Бразиліа. Займається фотографією та знімає експериментальні фільми. «Індіанара» — його перша робота в документальному жанрі.
Фото транс*активістки Індіанари Сікейри
Індіанара Сікейра, 50 років, шльондра та веганка, одна з головних транс*активісток Бразилії, координаторка КасаНем – притулку для ЛГБТІ+ людей в скрутному соціальному становищі у Ріо де Жанейро. Десятиліттями вона поширює ідеї низової політичної свідомості, освіти та духовної підтримки найбільш вразливим групам Бразилії
Фото куратор_ки програми «Витоки й відлуння»
Сяйво займається дослідницькою роботою, цікавиться історією транс*активізму і збочними мистецькими практиками в Україні. Присвячує вільний час ініціативі ЗБОКУ, музиці й поезії.
Фото куратор_ки програми «Витоки й відлуння»
ґео займається низовим феміністичним активізмом, досліджує історію соціальних рухів, веде блог про популярну культуру. У вільний час створює фотографічні проєкти, розвиває ініціативу ЗБОКУ й перекладає теоретичні тексти.